01 травня 2007 р. — Етноеволюція в Космачі

«Наша Гуцульщина – це наче святиня, здвигнена руками найбільшого митця-будівничого, самого Господа, повна краси й чарів, якими не можна начудуватися й надивуватися... Гуцульщина не лише багата надземською красою, багата ще й скарбами нашого минулого, які зберегла й заховала впродовж віків» Михайло Ломацький

Звуки трембіт скликають горян та гостей звідусіль на центральний стадіон в селі Космач, де розпочинається дійство. У повітрі витає запах печеного м'яса та баношу, під сценою поважний козак покручує вуса, людей все більшає...

На 30 квітня та 1 травня цього року в гуцульське село Космач Косівського району завітав мандрівний фестиваль традиційного українського мистецтва «Етноеволюція: Великдень у Космачі». Передувала його проведенню презентація, яка відбулася 17 квітня в культурному центрі «Києво-Могилянської академії». Цьогорічна «Етноеволюція» вже друга. Вперше мандруючий фестиваль традиційного українського мистецтва було проведено 27 квітня 2006 року в м. Києві у Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана. Головна аудиторія на яку тоді спрямував свою увагу фестиваль – студенти та молодь. Гості „ЕТНОЕВОЛЮЦІЇ” могли ознайомитись з виставкою народних майстрів, взяти участь в майстер класах з гончарства, писанкарства, виготовлення солом’яних лялечок-оберегів, побачити виступи фольклорних гуртів та навчитись танцювати українські народні танці.

Про ідею та задум фестивалю "Етноеволюція" розповідає один з його організаторів Наталка Лещенко: «Цим фестивалем ми хочемо відкрити українцям їхню культуру. Ми будемо мандрувати усією Україною, найвіддаленішими куточками, які мають свою культуру, історію, свої історичні пам’ятки. Наразі почнеться це в Космачі Івано-Франківської області, де в кожній хаті живе талановитий майстер чи майстриня, музикант-віртуоз, просто людина, якось причетна до творення української історії. Село надзвичайно історично багате, про нього можна надзвичайно багато розповідати, і саме з гір, з Космача ми будемо спускатися і нести культуру в усі куточки України.»

Цьогорічне дійство в Космачі було набагато масштабнішим як за культурно-мистецькою програмою, так і за кількістю учасників та гостей. Впродовж двох днів на центральних вуличках села вирувала виставка-ярмарок традиційної гуцульської культури, творів майстрів декоративно-прикладного мистецтва з цілої України. Молоді й старі, юні та малюки в традиційних гуцульських строях, барвистих вишиванках, стародавніх кожухах та сардаках – всі, хто тими днями побував у Космачі, не могли поїхати з цього колоритного села без якогось гуцульського сувеніру. Більше того, всі охочі мали можливість спробувати себе в майстер-класах народних майстрів гончарства, ковальства, писанкарства, виготовленні ляльок-мотанок, традиційних народних танців. Після офіційного відкриття на головній сцені заходи фестивалю відбувалися в спеціально відведених місцях та майданчиках села Космача. Всі, хто завітали тими вихідними в Карпати, мали змогу смакувати неповторні страви традиційної гуцульської кухні, оглянути приватну картинну галерею художника Остапа Цвечика, яка відкрилася в рамках фестивалю, поринути в дійства вуличних театрів. Для шанувальників ретроспективи класики українського кіно впродовж двох днів проходили кінопокази документальних, анімаційних та художніх фільмів. Жодний фестиваль не обходиться без музики й танців. «Етноеволюція-2007» – не стала винятком. Виступи автентичних гуртів, фольклорних гуртів, музик, танцювальних колективів, world music та фолк-рок команд з України та з-закордону ще раз підтвердили, яку глибоку культурну спадщину мають українці, яким джерелом ідей та натхнення є українська традиційна культура для сучасних митців.

Головними завданнями фестивалю його організатори вважають в першу чергу створення на ґрунті автентичної, традиційної української культури, творчого простору для сучасних музикантів, художників, майстрів, модельєрів, письменників, журналістів, представників інших мистецьких напрямків; сприяння розвитку зеленого туризму в с. Космач через заходи організовані фестивалем; відкриття сучасним українцям їхньої оригінальної культури зі всіма її надбаннями, відновлення традиції передачі народними майстрами знань від батька до сина.

На особливу увагу заслуговує Третій Всесвітній з’їзд писанкарів та міжнародна науково-практична конференція «Писанка – символ України», які проходили в Космачі в рамках дводенної програми фестивалю. В ці дні тут було зібрано розмаїття писанок з усіх куточків України, виготовлених з найрізноманітнішого матеріалу на курячих, гусячих та страусиних яйцях.

Чисте, фарбоване або ж розписане яйце стало міфопоетичним та релігійно-обрядовим символом вже у найдавніших цивілізаціях Землі. У міфах різних народів воно є образом первопочатку, з якого виникає Всесвіт, певне божество, людський рід, а також символізує сонце, тепло, життя, Звичай писання писанок українцями знаний усіма слов'янами, румунами, греками, німцями, литовцями, латишами. До XIII ст. писанки були знані в цілій Європі та Західній Азії. Тому й не дивно, що делегатами й учасниками міжнародного з’їзду писанкарів були майстри з усіх найрізноманініших куточків України, як-от з Львівщини, Тернопільщини, Вінничини, Хмельниччини, Запоріжжя, Луганщини, а також представники з США, Канади, Франції, Словаччини, Литви. Приємною несподіванкою став візит представників із Сургута (Росія), які наголосили на тому, що українську писанку гідно пропагують навіть в далекій сибірській землі.

Цікаво знати.

Сам звичай писанок має витоки з символічного значення яйця, яке майже у всіх народів світу вважалося джерелом життя, символом початку життя, символом сонця. Безліч легенд і міфів народів світу пов'язані з культом яйця.

Крім яйця, талісманом вважався цілий ряд магічних символів, їх різьбили на камені, знаряддях праці, зброї, малювали на стінах, вишивали на одязі. Ці символи малювали також і на яйцях, щоб зміцнити силу талісманів, а покрите чарівними знаками яйце - це вже не просто яйце, а писанка. До святості писанки причинялися також бджолиний віск, вогонь, вода, фарби, тобто ті речі, без яких писанка неможлива.

Серед людей існує багато переказів про чарівну силу цих речей. Фарби для писанки готувалися з природних барвників, тобто здебільшого різних рослин і насіння. Збирали їх заздалегідь (влітку та восени), освячували в церквах і мали напоготові перед Великоднем. Жовту фарбу отримували з гілочок чи кори дикої яблуні або дріку красильного; зелену - з пролісків, насіння з чорного соняшника, барвінкового листя; червону дуже рідко робили в домашніх умовах з рогу оленя, частіше купували фарби рослинного походження з червоного (Бразилія) або сандалового дерева: коричневу фарбу отримували з бруньок вільхи, ліщини, кори дуба, листя кінського каштана; чорну готували з чорнильних горішків дуба, листків чорноклена.

За словами сільського голови Дмитра Пожоджука, Космач прийняв в рамках проведення мандрівного фестивалю традиційного українського мистецтва «Етноеволюція: Великдень у Космачі» близько 20 тисяч гостей. Далі «Етноеволюція» помандрує в інші регіони України, охоплюючи схід, північ, південь та центр України. Зокрема, за словами організаторів, на наступний рік провести такий фестиваль планують на Донеччині. А космачани наразі серйозно задумались над тим, щоб щорічно проводити в себе фестиваль «Великдень в Космачі».

Переглянути галерею зображень.